Гурток "Юні мандрівники"

Масниця — одне із найдавніших слов’янських свят, яке і дотепер відзначається в останній тиждень перед Великим постом.

1. Походження назви свята

В Україні назва «Масниця» утворилася від слова «масний», тобто такий, що містить багато жиру, масла. Адже в останній тиждень перед постом вживали багато масних страв. Сім днів поспіль було дозволено їсти масло, яйця та молочні продукти. М’ясо ж уже було забороненим.

У багатьох регіонах України свято мало власні назви. Назвемо найбільш поширені:

• Колодій (Колодки);
• Сиропусний тиждень (Сиропуст, Сирниця, Сирна неділя),
• Бабський тиждень;
• Запусти, Заговини, Пущення (тобто готування до Великого посту).

Значення цих регіональних назв свята будемо розкривати далі у статті.

2. Переплетення язичницьких і християнських традицій

У святі тісно переплетені елементи язичницької міфології та християнства. Ще в дохристиянські часи Масниця відзначалася на честь весняного рівнодення, яке вважалося початком нового року.

• Новий рік у наших предків починався разом з першим весняним Молодиком (перша поява місяця на небі після нового місяця у вигляді вузького серпа).

З язичницькими віруваннями також пов’язане вшанування Колодія, про якого розкажемо нижче.

З приходом християнства церква зберегла старий звичай зустрічі весни, але приурочила його до початку Великого посту. Так, нам відоме церковне свято Сирна седмиця, або М’ясопуст.

3.  У давнину святкування тривало 3 тижні

До XVII століття Масницю святкували три тижні поспіль:

Перший тиждень називався Всеїдним. Протягом нього м’ясо дозволялось споживати щодня. Хто мав змогу, запікав гусей, качок, перепелів, голубів. Заможні селяни смажили цілого кабана, запікали ягнятину, робили рулети, вудженину (копчене м’ясо).

• «Протягом Всеїдного тижня — веселилися, ходили один до одного в гості. Все, що господиня ставила на стіл, потрібно було доїдати до останнього шматочка — щоб достаток у господі був. [...] Якщо щось м’ясне не з’їдали, роздавали сусідам, бідним людям. Однією з обов’язкових страв на Всеїду був холодець», — розповідає кандидат історичних наук, популяризатор українських традицій Полтавщини, Харківщини та Сумщини Олена Щербань.

Другий тиждень називали Переступним або Рябим. У цей період заборонялося споживати м’ясо в середу і п’ятницю.

Третій тиждень називався Сиропусним, власне Масниця (Колодій). На цей тиждень припадало найгучніше святкування.

4. Як святкували Масницю?

Етнографи відзначають, що у святкування Масниці наші предки вкладали багато смислів. Це було і перше весняне свято, і період прощання із зимовим циклом свят, і час поступової зміни раціону.

Український етнограф Олекса Воропай в книзі «Звичаї нашого народу» відзначав, що Масляна складалася з трьох частин:

• зустріч у понеділок;
• кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер;
• «прощальна неділя» (проводи Масниці).

Святкували Масницю весело та гучно, адже це було останнє гуляння перед суворим постом. Зазвичай влаштовували святкування у складчину (кожен приносив з собою страви та напої або продукти для спільного приготування), ходили один до одного гостювати.

• «[...] Молодь збиралася на прощальні вечорниці: варили вареники, співали веснянки, грали в „кості“, „картошку“, „ойра“, „водили козла“. Серед інших вуличних гулянь була ще така забава: дівчат хлопці возили на фуркалі (вбивався стовп, до нього прибивали від воза дві палки, до однієї прив’язували сани, а за другу хлопці крутили)», — зазначає кандидат історичних наук Олена Щербань.

За словами етнографа Галини Олійник, молодь на Масницю намагалася «відвести душу», бо наступні вечорниці влаштовували аж у вересні.

Вона відзначає, що універсального обряду та способу святкування Масниці для всієї України ніколи не було. В кожному регіоні були різні назви для свята, днів тижня у ньому та обрядів.

• Наприклад, на Київщині та Житомирщині понеділок називали Окаянним, вівторок — Веселим, середа — Бабською або Широкою, четвер — Масним або Жирним, п’ятниця — Конечною.

Однак сенс свята зберігався і був спільним для всіх. У цей період не можна було робити важку домашню роботу — рубати, ткати, прясти, білити, шити та вишивати. Крім того, на Масницю вже не можна було брати шлюб.

5. Традиційні страви Масниці

За звичаєм, цього тижня вже відмовлялися від м’ясної їжі. Натомість вживали багато молочних продуктів, що й дало назву цим дням — Масний, Сиропусний тиждень.

• «Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені — теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов’янські народи», — зазначено в книзі етнографа Олекси Воропая.

Годилося щодня готувати макітру вареників із сиром, щедро посмачених вершковим маслом або сметаною. Побутували приказки: «Чекайте, вареники, прийде й на вас Масниця!», «Дав Бог — Масниці діждали, то вареників ся понаїдали!».

Відповідно, в деяких регіонах Масницю називали Бабським тижнем. Загалом, жінкам під час Масного тижня дозволялося відпочивати, їм прощалися дрібні витівки.

Окрім, вареників з сиром, на свято готували:

• мандрики (пампушки, які готували із розмішаного на сметані сиру, пшеничного борошна і яєць);
• гречані млинці;
• пшеничні налисники з сиром;
• сирники;
• сирні баби;
• баби до вершків і ряжанки;
• запіканки із сиром, з яйцями;
• пшоняну молочну кашу;
• запікані молочні каші;
• галушки в молоці;
• локшину в молоці;
• запікані вареники (вареники відварювали, поливали маслом та сметаною, а потім запікали в печі);
• білий борщ (з додаванням сироватки, вершків, сметани чи молока)
• молочний кисіль («крохмаль»);
• малаї (невеликий хліб або корж з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна);
• дужики (поминальний продовгастий хліб)

6. Чому в давнину свято називалося Колодієм?

У давнину серед українців найбільш поширеною назвою Масниці була Колодій, а головним обрядом, приуроченим до свята — «Колодки».

На той час основою свята були язичницькі вірування. Так, у давньослов’янській міфології Колодій — бог шлюбу, любові та злагоди. За народним повір’ям, Колодій щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, він дарував подружжю діточок. Тож тих, хто до Колодія не одружився, жартома карали: прив’язували так звані «колодки», від яких потрібно було відкуповуватися. Детально цей обряд опишемо нижче.

Існувало й інше трактування: Колодка, Колодій — символ того, що сонце піднімається вище по своєму небесному колу, тобто «коло діє».

• «У прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. [...]», - розповідає фахівець з нематеріальної культурної спадщини Валентина Телеуця.