Давність української писанки
1. Писанка – унікальний артефакт української культури.
2 травня християни східного обряду вшановують найдавніше християнське свято, головне свято церковного року – Воскресіння Христове, яке ще називають Великдень, Пасха. Наші предки відзначали його ще задовго до становлення християнства на землях Русі, і називалося воно Великдень – великий день. День весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю. Предки пов’язували це свято з весняними польовими роботами, було прийнято пекти великодні «бабки» і прикрашати різноманітними способами яйця. Таким чином, святкування Великодня спочатку було зовсім не пов’язане з розп’яттям Христа. Тільки в 325 році, на Нікейському соборі, за участі представників усіх християнських церков, було визначено основні правила святкування Великодня. Головними атрибутами свята стали великодній хліб (паска) та фарбовані яйця (писанки).
2. Згідно вірувань наших далеких предків, писанка мала магічну добру силу, вона несла щастя, достаток, благополуччя, захищала свого власника від сил зла. Історія створення та розписування яєць сягає сивої давнини. Перші писанки були глиняні, кількаколірні (прототип сучасних писанок) – глиняні порожнисті яєчка з кулькою всередині, розписані по поверхні поліхромною поливою. Нерідко їх називали «брязкальцями». Виготовляли їх із звичайної глини, стрічковим способом, тло було — чорне, сіре, темно-зелене або червонясте. Стосовно функціонального призначення писанок, частина дослідників вважала їх дитячими іграшками, інша приписує їм культове значення. Більшість сходяться на тому, що писанки мали поліфункціональне призначення, виконували обрядову, ігрову та декоративні функції. Такі писанки зникли в середині ХІІ ст. Із запровадженням християнства змінюється не тільки сама писанка, поступово і символіка. Вона стала символом радості й віри у Воскресіння Ісуса Христа, як символу всепрощення. З поширенням християнства язичництво не зникло, натомість з’явилося явище релігійного синкретизму, тобто двовір’я. Тому Церква намагається адаптувати поганські звичаї до християнських канонів. Православна і католицька церкви визнають фарбоване яйце невід’ємним та важливим атрибутом Великодня.
3. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов’язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа).
Писанки виготовляли навесні, перед Пасхою, сільськими дівчатами і жінками, монастирськими ченцями й іконописцями, міськими панянками тощо; техніка декорування різнилася. Яйця фарбували в один колір, використовуючи фарби, які виготовлялися з кори та плодів дерев, трав і квітів, інколи продряпували яйце, створюючи візерунки. Іноді закопували під землю, щоб яйце зробило урожай багатим і щедрим, розкладалися по могилах предків, укладали в середину могил маленьких дітей, а закохані за допомогою писанок висловлювали свої почуття. Люди вважали, що це ціле мистецтво, тому писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку. Зважаючи на фізичні особливості шкаралупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися.