Гурток "Юні мандрівники"

Вода — одна з найбільших загадок природи, створена для блага людини, тому так важливо не занепастити своїм байдужим ставленням одне з найбільших чудес у світі, про яке так влучно висловився відомий письменник Антуан де Сент-Екзюпері: «Вода, в тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке…»

Вода – за давньоукраїнськими віруваннями, найвеличніший дар неба Матері-Землі, бо вона оживлює її та робить плодючою. Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Води, за первісними уявленнями, поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі — це дощові й снігові, «небесні» води, а жіночі — «земні», води криниць, колодязів, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Вода у наших предків обожнювалася. У народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Вода очищає людину від гріхів. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Щоб викликати вологу з небес, їй приносили в дар найсвятіше творіння Матері-Землі — хліб.

Аби задобрити водну стихію (особливо при повенях), селяни приносили їй спеціальні жертви. Ще донедавна існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, доки не прийме офіру (жертву). Отож люди кидали в річку курку чи півня або хоча б мишу. Жертвоприношення часом бували й більші — топили коней, іншу домашню худобу. Водним демонам, крім хліба, кидали грудкову сіль, варену рибу, мертвонароджених дітей, здохлих тварин. Бджолярі топили перший рій у жертву водяному. У велику посуху із землі викопували останки потопельників (а їх часто ховали на березі річок чи озер, де вони загинули) і кидали у воду, з тим, аби повернути воді те, що їй належало. Люди таким чином намагалися задобрити воду, аби вона змилостивилась над ними.

Усю воду наші предки називали святою. З покоління в покоління передавалася глибока шана воді. П’ючи воду із джерела, чоловіки знімали головний убір у знак пошани. Жінки ж зранку, коли ішли з коромислом до криниць, одягалися в чистий одяг. Матері навчали дітей: не плюй у воду, не кидай сміття, не говори біля води лайливих слів. За криницями ретельно доглядали, щороку чистили їх. А восени, коли завершувалися польові роботи, чоловіки та жінки збиралися біля річок, ставків, аби очистити від бруду, сміття. І водойми віддячували людям чистою та прозорою водою. Традиційним у нашого народу було оберігання водоймищ.

Давно відомо, що вода двічі на рік змінює свою полярність: перший раз у період зимового сонцевороту на Водохрещі, другий раз — у період літнього сонцестояння, на Купала. Полярність, яку має вода від Водохрещі до Купала, позитивно впливає на зародження рослинності. Купальська вода здатна розпалювати любовну пристрасть, сповнювати животворною силою. Попивши води з нової криниці, освяченої в переддень свята Купала, дівчата і хлопці безтямно закохувалися одне в одного. І вогонь той не згасав аж до наступних купальських свят.

У багатьох родинах були власні копанки, які заповнювали природним шляхом. Наші пращури вірили, що земна вода поєднується з небесною, тому, оберігаючи земну воду, вірили, що будуть мати й небесну. Біля криниць, джерел часто можна було побачити вербу — її коріння очищало воду. Не годилося кидати сміття у воду, забруднювати її. За осквернення води треба було покаятися, бо кара чекала на цю людину. А ще в українців існувала гарна традиція: парубок, який збирався до війська, мав почистити 12 джерел, щоб ворожа куля не брала.

Якщо людина ставиться до води по-божому, то вода, яка є у організмі, в разі небезпеки відводить зло, стає невидимим щитом, який захищає від усіляких напастей. Відоме в народі лікування з трьох криниць, що при храмі. Для когось це може здатися звичайним забобоном, а насправді, вода там цілюща, адже храми раніше будували тільки в місцинах з позитивною енергетикою. Також лікувалися наші предки «намоленою» водою, тією, над якою читали молитви.

«Намоленою» водою можна скроплювати місця в помешканні, де вам незатишно, некомфортно, омити обличчя, руки. Така вода має невимовну силу. У Святому письмі пише: «По вірі вашій – дасться вам». Якщо людина сумнівається у своїй вірі і вона знає, що може захворіти – тоді так воно і станеться.

Подав Іван ДРАБЧУК